Вчительська доля… Вчительські
будні… Вчительські клопоти. .. День вчителя…
Досить часто, повертаючись з
роботи до додому, мій розум наповняють думки про те, що ж з вище перечисленого
є тим словосполученням, яким можна було б описати мою професію, а зокрема і
охарактеризувати себе самого на цій стезі?
Коли приходиш в клас, протираєш
порошинки з свого старого шкільного баяна, торкаєшся пальцями його чорно-білих ґудзиків, з під яких вилітають
спокійні чи стрімкі звуки музики, коли на тебе споглядає з двадцяток допитливих
оченят, коли дзвінкі голосочки намагаються заспівати легку чи інколи й не дуже
просту мелодію, тоді ти починаєш розуміти, ось вона – твоя Вчительська доля.
Клопіткі
і шумні перерви наповнюють твоє перебування в школі розумінням того, що пауза
між уроками це для учнів, на тебе чекають відповіді на запитання «А гурток
сьогодні буде? А що ми будемо сьогодні на уроці слухати? А коли наступний
виступ? А що ми на уроці сьогодні будемо співати?...». А ось уже підбігає
трійко твоїх п’ятикласників і наввипередки «доповідають» про все, що щойно було
у них на уроці, хто забув підручник, хто не підготував домашнє завдання… Ось
вони дуже маленькі часточки вчительських буднів та клопотів…
Школа - це
саме те місце де ти знову і знову
переконуєшся в тому, що День вчителя, це не тільки святковий день у календарі,
це кожен твій день, коли ти маєш намір і змогу відчути себе педагогом, утвердитись
як особистість.
Немає коментарів:
Дописати коментар